Квартира в багатоквартирному будинку перебуває у спільній сумісній власності трьох осіб. Своєю чергою, фактично в ній мешкають два співвласники, і лише вони можуть бути фізично присутні на загальних зборах (третій зі співвласників проживає в іншому місті, і регулярно з’являтися на збори не має змоги).

Як у такому випадку голосувати?

Передусім нагадаємо: спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності (ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ).

Оскільки частка в праві власності на квартиру кожної з осіб-співвласників не визначена, то, відповідно, неможливо визначити, скільки голосів має кожен зі співвласників квартири, що належить декільком особам на праві спільної сумісної власності.

В Законі України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі – Закон про ОСББ) закріплена можливість створення одного ОСББ на декілька будинків.

Так, у ч. 2 ст. 4 вказаного Закону вказано, що власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об’єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об’єднання.

Водночас, Закон про ОСББ не містить жодних правових норм, які б регламентували порядок виходу будинків зі складу таких ОСББ, що призводить до багатьох проблем на практиці.

З кожним місяцем все більше громадян беруть в свої  руки долі власних будинків. Перед новими ОСББ-менеджерами постає питання правильності реєстрації нового неприбутківця в реєстрі неприбуткових установ та організацій. Крім того виникають питання, які саме звіти слід подавати ОСББ-неприбутківцю. Про все це і піде мова в нашому матеріалі.

Отримання ОСББ неприбуткового статусу

На сьогодні Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 р. № 440 (далі – Порядок № 440).

Загальними зборами співвласників ОСББ прийнято рішення віддати для потреб ОСББ (під офіс) нежитлове приміщення. Як правильно оформити право користування таким майном і чи повинне ОСББ платити співвласникам?

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VIII (далі — Закон № 417), нежитлове приміщення — ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об’єктом нерухомого майна.

Багатоквартирний будинок складається з декількох секцій, яким присвоєно власні адреси та в яких створено окремі ОСББ. Однак «посекційне» управління виявилося невигідним із фінансової точки зору. Окрім того, усі секції будинку мають спільну прибудинкову територію, інженерну інфраструктуру тощо.

Своєю чергою, під час управління кожною із секцій будинку неминуче виникають питання, котрі зачіпають інтереси сусідніх секцій. Який вихід із такої ситуації? Чи можуть ОСББ якось об’єднатися?

Як правильно оформити землю під будинком багатоповерховим і прилеглу до нього дворову територію, своєю чергою, будинок переданий із балансу комунального підприємства на ОСББ, а власність не змінено. Хто сплачує земельний податок?

Розпочнімо з податків. Оскільки платниками плати за землю є власники земельних ділянок і землекористувачі (п. 269.1 ПКУ), обов’язок із плати за землю виникає з моменту виникнення (тобто державної реєстрації – див. ст. 125 Земельного кодексу України) відповідного права на землю.

З 1 травня 2017 року, на підставі внесених 26 квітня 2017 року Урядом змін у Постанову № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», в Україні діятиме оновлена програма житлових субсидій.

На основі змін у травні органи соціального захисту населення проведуть перепризначення субсидій на наступний рік та розрахують її розміри на літній період, а з жовтня – на новий опалювальний сезон.

Згідно з п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі — Положення про касові операції), касова книга — це документ, який застосовують для первинного обліку готівки в касі. Типову форму № КО-4 цього документа наведено в додатку 5 до Положення про касові операції.

Рух готівки в касі ОСББ слід фіксувати саме в цьому документі (п. 4.2 Положення про касові операції). Тож якщо було прийнято рішення, що внески членів ОСББ прийматимуться зокрема й готівкою через касу ОСББ, то такому об’єднанню  співвласників слід неодмінно завести одну касову книгу для обліку операцій із готівкою в національній валюті.

ОСББ живуть за кошторисом. Як усі надходження, так і трати регулюються цим документом. Якщо так дивитися на ситуацію, то всі кошти, активи, які надходять, є цільовими… Пропонуємо заглибитися в теорію, аби зрозуміти, коли ж ОСББ відображають дохід — за яким методом, на основі яких принципів і правил…
Методи, на яких базується облік

Умовно методи, на яких базуються облікові системи різних країн світу, можна поділити на два основні види: касовий та метод нарахувань.
За касовим методом доходи й витрати визнають виходячи, відповідно, з моменту надходження грошових коштів на рахунок чи в касу або списання їх у рахунок оплати будь-яких витрат. Тобто зважають саме на рух коштів.

1. Відносини, що виникають у процесі провадження метрологічної діяльності, регулюються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», частиною першою статті 8 якого визначено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Частиною четвертою статті 17 цього Закону встановлено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.